У цій роботі художник звертається до образності вічного природного закону. Орел і качка зображені не як проста мисливська сцена, а як символічна зустріч сил, що лежать в основі самого життя.
Композиція відображає теми добра і зла, неминучості жертви та безперервного плину часу. Вода стає метафорою течії життя, де існування одночасно містить протилежності - народження і зникнення, силу і вразливість, перемогу і втрату.
Картина не засуджує і не драматизує мить - вона розкриває цикл, у якому життя і зміна невіддільні. Мовою природи художник висловлює бачення рівноваги - світу, де протилежні сили утворюють єдину непорушну цілісність.
