Натхненна сімейними легендами про далекого предка, який, за переказами, належав до Запорізького козацтва, ця робота відображає багаторічний діалог Мальцева з пам'яттю і спадщиною. Розповіді, що передавалися з покоління в покоління - зокрема ті, що їх розповідав дід художника - формували його розуміння ідентичності, історії та культурної тяглості.
Постать зображена не як історичний персонаж, а як символічна присутність. Спокійна, але напружена поза, разом із білим конем, що стоїть впритул позаду, натякає на єдність між людиною, землею і свободою.
Замість того щоб зображувати саме минуле, Мальцев викликає внутрішню спадщину - пам'ять, що передається крізь покоління, переживаючи зміни і час.
