Картина постає як алегоричне бачення любові, що перебуває між земним і духовним. Дві людські постаті здаються одночасно віддаленими й пов’язаними у світлому, майже позачасовому просторі, тоді як над ними розгортається крилата присутність - знак захисту, долі або внутрішнього пробудження.
Замість зображення конкретного сюжету композиція передає емоційний стан - зустріч, сформовану вразливістю, вибором і тихим внутрішнім перетворенням. Постаті не рухаються фізично назустріч одна одній; натомість напруга між дистанцією та зв’язком стає головним змістом роботи.
У пізньому періоді Мальцева подібні образи відображають звернення художника до символічних і філософських тем. Любов тут постає не лише як романтичне почуття, а як сила, що ставить людину перед самопізнанням, відповідальністю та духовною зміною.
